Сонцестояння

Сонцестояння - один з двох днів у році, коли висота сонця над горизонтом опівдні мінімальна або максимальна. У році два сонцестояння - зимове і літнє.

У день зимового сонцестояння сонце піднімається на найменшу висоту над горизонтом.

У північній півкулі зимове сонцестояння відбувається 21 або 22 грудня, і тоді спостерігається найкоротший день і найдовша ніч. Момент сонцестояння щорічно зсувається, так як тривалість сонячного року не збігається з календарним часом.

Під час зимового сонцестояння сонце вище широти 66,5 градуса взагалі не сходить - лише сутінки в цих широтах говорять про те, що воно знаходиться десь під горизонтом. На Північному полюсі Землі не видно не тільки Сонця, але й сутінків, і місцезнаходження світила можна дізнатися лише за сузір'ями. 21 грудня сонце перетинає 18-годинний меридіан і починає підніматися вгору по екліптиці, починаючи шлях до весняного рівнодення, коли воно перетне небесний екватор.

День зимового сонцестояння був помічений віддавна. Так, в словянському фольклорі цього дня присвячена прислів'я: сонце - на літо, зима - на мороз. Тепер день буде поступово збільшуватись, а ніч - скорочуватися. За зимового сонцестояння судили про майбутній урожай. В давнину 21 грудня помічали: іній на деревах - до багатого врожаю зерна.

У XVI столітті на Русі з днем ​​зимового сонцестояння був пов'язаний цікавий обряд. До царя на уклін приходив дзвонарний староста, який відповідав за бій годинника. Він доповідав, що відтепер сонце повернуло на літо, день додається, а ніч скорочується. За цю радісну звістку цар жалував старосту грошима.

У давніх слов'ян в день зимового сонцестояння святкувався язичницький Новий рік, він зв'язувався з божеством Колядою. Головним атрибутом свята було багаття, зображає і закликає світло сонця, яке після самої довгої ночі в році мало підніматися все вище і вище. Ритуальний новорічний пиріг - коровай - за формою теж нагадував сонце.